Monthly Archives: Травень 2020

Неділя розслабленого.


Ів. 5, 1-15. 

Побачив Ісус, … що він вже дуже довго нездужає

Роздумуючи сьогодні над долею розслабленого чоловіка в Єрусалимі, котрий перебував у неволі недуги 38 років, бачимо у його душі тісне поєднання віри і надії у краще майбутнє. Перебуваючи у неволі паралічу, будучи нездатним вільно і самостійно ходити, він не втрачав надії на те, що прийде той день, коли Бог зглянеться над ним і він стане здоровим, зможе впевнено ходити власними ногами. 

Як описує Євангелист Іван цю подію, розслаблений очікував допомоги від Бога через посередництво і поміч людей та цілющу дію води Єрусалимської купелі, яку зворушував час від часу Божий ангел. Розслаблений вірив у можливість власного оздоровлення і з надією очікував Божого милосердя щодо себе, але не знав коли і як це станеться. Він сподівався, що Бог пошле йому людину, котра допоможе спуститися у води купелі і стати здоровим. Це переконання ми бачимо у відповіді розслаблено на пропозицію Ісуса оздоровити його. Коли Христос запитав його: „Чи бажаєш бути здоровим?”, той відповів: „Не маю нікого, пане, хто б мене спустив у купіль, коли зворушиться вода” (Ів. 5, 6-7). Однак Бог в інший спосіб відповів на його молитви і сам прийшов йому на поміч. Божий Син особисто знайшов його і оздоровив силою свого божественного слова. Христос сам прийшов до нього із даром оздоровлення, коли хворий можливо найменше цього очікував, щоб показати, що Він почув його молитви і прийшов сповнити їх, повертаючи йому здоров’я. 

Терпелива і покірна поведінка розслабленого, сповнена духом віри і надії в Боже милосердя, потверджує правдивість слів Христа: „Усе, чого будете просити у молитві, віруйте, що одержите і буде вам так” (Мр. 11, 24). Щоб краще зрозуміти духовне значення розповіді про оздоровлення розслабленого, варто повернутися до Євангелія про жінок мироносиць попередньої неділі. Історія жінок мироносиць показала нам, як Бог винагороджує людську надію, виходить назустріч старанням людей, котрі щирим і відкритим серцем шукають Його, щоб виявити Йому свою любов. Для цього Бог Отець послав свого ангела, який відвалив камінь від входу до гробу Ісуса, аби жінки мироносиці могли увійти в середину і помазати тіло Ісуса. 

В історії оздоровлення розслабленого бачимо, як Бог ще глибше відкриває таємницю свого милосердя. Божий Син не тільки виходить на зустріч тим, що його шукають, а сам шукає хворого чоловіка і чудесно оздоровляє його, бачачи в його серці незгасаючий промінь надії на Божу поміч. 

Чудесне оздоровлення Ісусом розслабленого біля Єрусалимської купелі переконує нас, що кожен, хто покладається на Божу поміч вповні і до кінця, ніколи не буде ним забутий, не почутий чи проігнорований, не розчарується у своїй надії на Божу поміч. Кожен, навіть найменший вияв нашої любові, Бог винагородить своєю любов’ю до нас у відповідний час. Правдива любов завжди є сповнена духом терпеливості і надії на Бога. А терпелива надія є особливим проявом любові людини до Бога. До такої любові закликає нас історія розслабленого, щоб вона приносила щедрі плоди Божого милосердя у нашому житті. Якщо ми любимо Бога, чи готові чекати на його поміч до кінця? 

У життєписах отців на пустинях Тебаїди є розповідь про одного молодого монаха, який, спонуканий пожадливістю світу, не міг довше знести строгості монашого життя і втік знову у світ. Коли прийшов до Єгипту, одного дня побачив там гарну дівчину, яка була донькою поганського жреця (священика), він дуже закохався в неї і просив батька, щоб той дав її йому за жінку. Однак батько, за звичаєм, став перед своїм божком і запитав поради, що має робити. А устами божка відповідав йому диявол: „Не смієш дати йому своєї доньки, доки він не відречеться свого Бога і Святого Хрещення, бо він є християнином!” І хлопець прилюдно відрікся Христа. Так він зробив аж три рази. „Не смієш віддавати за нього своєї доньки, бо хоч він відрікся Бога, але Бог не покинув його і стереже!” – знову промовив диявол. Коли монах почув ці слова, йому відкрились очі, засліплені пристрастю, він впав на коліна і заридав гіркими сльозами: „Невже це є можливим, добрий Боже! Я Тебе зовсім покинув, а Ти стоїш ще біля мене і не покидаєш мене? О ні, проминаючий і марний світе, геть від мене всі світові розкоші, я повертаюся знову в пустелю, і там до смерті буду оплакувати свої гріхи, якими я так важко образив Бога, такого доброго і милосердного!” 

Якщо ми віримо в Бога і Його всемогутність, завжди покладаймо надію на нього у різних життєвих ситуаціях. Подія оздоровлення розслабленого ще раз навчає нас, що тільки з Божою допомогою ми зможемо впевнено і успішно вирішувати навіть найважчі життєві справи. У цьому нас переконують слова псалмопівця: „Не надійтеся на князів, на синів людських, бо в них немає спасіння, бо вийде дух людини і повернеться в землю свою і в той день загинуть всі помисли її. Щасливий той, кому Бог Якова подає допомогу, в кого надія на Господа, Бога свого” (Пс. 145, 3-6). А людина, яка уповає на Бога, ніколи не посоромиться, тому що єдиний Бог – вічний, правдивий, не помиляється, Він завжди вірний у своїх словах. „Надійтеся завжди на Господа, бо Господь Бог є твердиня вічная” (Іс. 26, 4). 

Просімо і ми сьогодні Ісуса Христа, щоб остерігав нас від нещасть і не залишав нас серед спокус безнадійності і розчарування, щоб своєчасно посилав нам Ангела Хоронителя, який би охороняв нас на всіх дорогах нашого життя, духовно потішав у горю, зміцнював надію і довір’я Божому милосердю та допровадив до щасливої вічності!

Амінь