Проповідь в п’яту неділю Великого посту.

проповідь на п'яту неділю посту

Дорогі у Христі брати і сестри, сьогодні, у п’яту неділю Вели­кого посту, Свята Церква нагадує своїм вірним про життя і подвиги преподобної Марії Єгипетської, яка жила в V ст.

Чому саме у п’яту неділю Великого посту Свята Церква нагадує нам про життя і духовний подвиг Марії Єгипетської? Для того, щоб після тривалого часу посту, посиленої молитви і духовних роздумів ми збадьорились, укріпились у своїх маленьких духовних подвигах морального відродження. Ознайомлення з духовним подвигом преподобної Марії Єгипетської знищує наші сумніви, вчить терпеливості й відданості на волю Божу. Ми немічні, бо “в беззаконні я зачатий, і в гріхах породила мене мати моя” (Пс. 51,7) і цю вроджену неміч підсилюють гріхи. Однак, якщо немає людини без гріхів, то Бог передбачив і її звільнення від гріхів. Якщо людина згрішила, вона може піднятися, виправити свої помилки, почати нове життя, вийти на дорогу християнства. Живим прикладом для нас є життя преподобної Марії Єгипетської. Надзвичайно глибоким було її падіння, зате яким світлим, чистим і славним стало її життя після покаяння і навернення! Зрозуміло, що велика грішниця навернулась тільки завдяки благодаті Божої, але ця благодать змінила її. Адже власна воля і бажання привели її до храму, де християни поклонялися Животворному Хресту Господньому, голос совісті викликав на її очі сльози та зародив у серці покаяння.

Так було на початку. А що було за Йорданом, у пустелі? Пригадаймо, як ми переносимо життєві випробування: нам важко постити двічі на тиждень, а преподобна Марія Єгипетська постила 47 років; нам не вистачає часу на молитви, не раз ми промовляємо молитву поспіхом, одними устами, формально; а вона роки молилася цілими днями, молилася полум’яно, серцем і душею, з внутрішнього обов’язку. А як нам важко потерпіти якийсь час фізичні незручності, як ми намагаємось позбутись холоду, голоду й спраги для нашого тіла, а вона упродовж всього тривалого пустельного життя терпіла вдень спеку і спрагу, а вночі холод. Як часто ми переживали болі, стогін, плач і ридання, але ці короткочасні страждання змінювались радостями, розвагами, зустрічами з близькими людьми. А для преподобної всі радості світського життя залишилися у далекій молодості, а в пустелі була лише безконечна боротьба з підступним ворогом спасіння у всіх його проявах.

Однозначно, лише при співдії благодаті Божої, Марія Єгипетська стала преподобною, за що її й вшановує Свята Церква. Незвідані стежки Божого Провидіння вирвали її з тенет гріха.

А чи тепер ослабла Божа благодать? Хіба тепер Боже мило­сердя покинуло людей? Ні! “Ісус Христос учора, і сьогодні, і навіки Той Самий!” (Євр. 13,8), “Просіть — і буде вам дано, шукайте – і знайдете, стукайте — і відчинять вам” (Мф. 7,7), — так Ісус Христос сказав один раз, але для всіх людей і на всі часи.

Дорогі брати і сестри, споглядаючи життя преподобної Марії Єгипетської та багатьох інших подвижників Святої Церкви, бадьорімось у наших життєвих напастях і спокусах. Якщо впали — не втрачаймо надії на Боже милосердя. Духовне відродження можливе завжди, воно залежить тільки від нашої волі, а благодать і милосердя Боже ніколи не запізняться прийти, щоб підтримати та допомогти кожному, хто потребує і просить. Амінь.

Розповідайте друзям

Залишити відповідь