Мати Життя до гробу покладається і гріб стає драбиною до неба. 

Успіння Пресвятої Богородиці – одне з найбільших християнських свят. Ми вшановуємо нині перехід Божої Матері від землі до вічності. Чому Церква так урочисто святкує цю подію? 

Першою причиною і основою свята Успіння є тілесна смерть Діви Марії. Насправді суттю цього свята є не смерть, а життя. Святкуючи урочисто Успіння Богородиці, ми вшановуємо її переставлення з тілом і душею до неба, початок її щасливого вічного життя з Богом у Царстві Небесному. У молитвах нинішнього празника Богородицю називають Матір’ю Життя. Так кондак свята описує його словами: „бо як Матір Життя покликав її до життя той, хто в лоно вселився повсякчас дівственне”. А в тропарі Успіння звертаємося до Марії словами: „бо ти, Богородице, перейшла до життя, бувши Матір’ю Життя”. Отож, головною думкою нинішнього свята є життя. Бо чи є щось цінніше на землі від дару життя, особливо життя вічного безсмертної людської душі.

Смерть по-людськи є чимось сумним, кінцем життя чи якоїсь справи. Однак смерть у Божих очах – це початок нового, досконалішого життя з Богом. Чи може бути щось кращого для нас, ніж бути близько Ісуса Христа та радіти повнотою Його любові до мене. Немає для людини більшого щастя, ніж бути постійно з тим, хто безмежно любить мене. Бо лише любов і її плоди(мир, радість, доброта та інші) зроджують у нашій душі найбільше почуття щастя. 

Святі у свої творах, роздумах над Божим правдами говорять про потрійне народження і життя людини. Через батьків людина народжується для життя земного і цього видимого світу. У Тайні Хрещення народжуємося для Бога і життя вічного. Тілесна смерть стає для віруючої людини народженням до Царства Небесного, до щастя у спільноті любові з Отцем, Сином і Святим Духом. 

Питання подвійного народження Ісус пояснює у розмові з Никодимом: „Коли хтось не вродиться з висоти, не бачити йому Божого Царства. Істинно, істинно кажу тобі: Коли хтось не вродиться з води та Духа, не спроможен увійти у Царство Боже” .(Йо.3,3-5) 

Подібно смерть є духовна і тілесна, дочасна і вічна. У хрещенні ми звільняємося від первородного гріха, духовно вмираємо для будь-якого особистого гріха у житті, щоб жити для Бога та Його любові. Апостол Павло пояснює це так: „Так само й ви вважайте себе за мертвих для гріха, а за живих для Бога, в Христі Ісусі” (Рм 6,11), „Я бо через закон для закону вмер, щоб для Бога жити. Живу вже не я, а живе Христос у мені” (Гл 2,19-20), „Ніхто бо з нас не живе для себе самого і ніхто не вмирає для самого себе: бо коли ми живемо, для Господа живемо; і коли ми вмираємо, для Господа вмираємо. Отож, чи ми живемо, чи вмираємо, ми Господні. На це бо Христос умер і воскрес, щоб і над мертвими, і над живими панувати” (Рм 14,7-9). 

Тілесна смерть опановує нас, коли тіло перестає функціонувати, втрачає ознаки життя. Вона є наслідком важкої хвороби або завершенням нашого земного життя. 

Буває і навпаки, що людина живе тілесно, але через гріхи стає духовно мертвою. Вона вмирає для Господа і життя вічного, стає неспроможною осягнути Царство Небесне. 

Тілесна, дочасна смерть зупиняє наше тимчасове життя у цьому земному світі. Але через неї відкривається нам життя вічне, яке не має кінця і будь-яких небезпек, перешкод для цього. Гірше, коли людина помирає тілесно, а душа перебуває у гріхах. Її чекає вічна смерть у пеклі – постійні терпіння. Бо там немає можливості отримати Божу любов, яка становить джерело нашого життя. 

Успіння Богородиці – це славне завершення її земного життя і початок щасливої вічності. У цьому святі Марія стає для нас прикладом доброго, правильного життя, дороги до вічного щастя у небі. 

Існує одна легенда про велику силу Богородиці. Там розповідається, що одного разу Господь докоряв апостолові Петру, чому пускає грішників до Неба, які на це зовсім не мали права. Апостол Петро відповів так: «Це не я, але Твоя Матір їх впустила. Правда, що ключ справедливості є у мене, але Твоїй Матері довірено ключі милосердя, тому Вона впускає не раз і таких, яких по справедливості не можна впускати до Неба».

Успіння для нас – це свято життя. Через народження Спасителя Пречиста Діва стала співучасницею нашого спасіння – життя вічного.

Марія, будучи близько свого Сина Ісуса Христа в небі, вимолює нам у Нього потрібні ласки, щоб і ми були там, де Вона, стали учасниками Божого Царства – життя в мирі й радості. Тексти молитов празника постійно згадують про це словами: „Бо вона молиться за душі наші”, „молися повсякчасно, щоб від усякого ворожого підступу захоронені і спасенні були твої діти”. Тож наслідуймо святість Божої Матері, щоб її молитви були успішні, спасенні для нас. Амінь.

Розповідайте друзям

Залишити відповідь