Author Archives: saint_spyridon

Різдво Предтечі Господнього.


Лк 1, 1-25, 57-68, 76, 80. 

Вони були обоє справедливі перед Богом  

Коли на землі народжується добра людина, то це є свято для всіх, і Церква його вшановує після смерті, як приклад для інших. Святий Іван Хреститель був тим святим, народженню якого раділа уся земля. Тому він один із трьох осіб, у яких вшановуємо не тільки їхню смерть, але і народження. Історія знає багато видатних людей. Великі люди серцем і розумом приходять і відходять, а історія пам’ятає їх завжди. 

Іван Хреститель був покликаний Богом на пророка і перше благословення на цю велику місію отримав вже в лоні своєї матері словами привіту, що пролунали з уст Богородиці, в день відвідин Нею його матері: „І як почула Єлисавета привіт Марії, здригнулася дитина в її лоні” (Лк. 1, 41), „бо він буде великий в очах Господніх; …і сповниться Духом Святим вже з лона матері своєї” (Лк. 1, 15).

Не знаємо де саме і як пройшло дитинство Хрестителя. Євангелист Лука лише згадує, що до початку своєї прилюдної діяльності Іван перебував на пустині в молитві і пості. Передання каже, що під час знищення Іродом немовлят менше двох років, Єлизавета була змушена ховатися з дитиною на пустині. Завдаток великого духа, подібного до пророка Іллі, та мудрості людської і божої він отримав від Бога у великій мірі через своїх праведних батьків: „Вони були обоє справедливі перед Богом і виконували всі заповіді та накази Господні бездоганно” (Лк. 1, 6). 

Приклад праведного життя і молитви батьків Івана – Захарії і Єлизавети, виразно вплинув на виховання у нього великої ревності і любові до Бога. Під час своєї прилюдної діяльності, всім хто до нього приходив, Хреститель звертав увагу на приклад життя. Він картав неморальну поведінку тодішнього царя Ірода, який способом свого життя давав недобрий приклад для людей. Для Хрестителя були важливі не тільки слова, але й приклад життя. Тому він говорив до тих, що приходили до нього за порадою: „Люди питали його: „Що ж нам робити?” Він відповів їм: „Хто має дві одежі, нехай дасть тому, що не має. А хто має харч, нехай так само зробить.” Прийшли також митарі христитись і йому мовили: „Учителю, що маємо робити?” А він сказав їм: „Нічого більше понад те, що вам призначено, не робіть. „Вояки теж його питали: „А ми що маємо робити?” Він відповів їм: „Нікому кривди не чиніть, фальшиво не доносьте і вдовольняйтесь вашою платнею” (Лк. 3, 10-14). 

Приклад батьків, вчителів відіграє важливу роль і становить дві третіх всіх старань у вихованні дітей. Народна мудрість каже: „Слово повчає, а приклад потягає”. Добрий приклад помагає дітям пов’язати слова з вчинками, теорію з дійсністю, переконатися у їхній правдивості. Приклад життя – найкраще духовне світло, яке допомагає молодій людині пізнати правду, прийняти її у своє життя і нею жити. 

Багато своїх дарів Бог дає людям через ближніх, а дітям через батьків. Християнський приклад батьків на ділі об’являє дітям існування Бога і його ознаки: любов, доброту, опіку: „Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі” (Мт. 5, 16). 

Це трапилось у воєнний час. В зимовий час дітей перевозили з розбитого будинку у інший дитячий будинок по гірській місцевості. По дорозі машина поламалася, чи замерзли механізми, і далі довелося йти пішки. На середині дороги трапилась стрімка гірська річка, яку діти не могли самі перейти. Залишитись значило замерзнути і померти. Їх супроводжував солдат-інвалід, що на війні втратив руку. І ось ця скромна і проста людина перенесла на собі всіх дітей через крижану і бурхливу воду. Вони дійшли до теплого дитячого притулку і були врятовані, але цей солдат захворів і помер.

Через багато років один з врятованих хлопців став визначним керівником, відомою в країні людиною. На місці, де цей солдат їх переніс через річку, він встановив пам’ятник. Безіменний пам’ятник людської жертовності.

„Вся різниця між поганими і добрими людьми в тому, що в перших власні інтереси перевищують суспільні. Тоді як другі здатні жертвувати своїм власними добром заради інших” (Жюльєн-Офре Ламетрі). 

Живий і великий приклад служіння Богові і людям показав своїм життям святий Божий пророк, а це повинно і всіх нас спонукувати до наслідування твердості його віри, любові до Бога і піклування про спасіння також наших ближніх, як про своє особисте, щоб колись і нам за це отримати велику нагороду, бути прийнятими в оселі Небесного Отця, які Він приготував для всіх тих, котрі люблять Господа і належно виконують Його святу волю! Амінь.

о. Михайло Чижович

Неділя про сліпо народженого.


Ів. 9, 1-38

Хто згрішив: він чи батьки його, що сліпим родився?

Розповідь про сліпонародженого чоловіка, яку описує євангелист Іван, до певної міри є дуже близька нам. У нашому житті є багато ситуацій, котрі стаються незалежно від нас, на які ми не завжди можемо швидко знайти відповідь чи спосіб вирішення. 

Коли людина зустрічає у житті різні труднощі, проблеми і старається їх вирішити чи шукає способів їх вирішення, тоді в її думках часто виникає запитання: чому це сталося? Хто в цьому винен? Ставлячи запитання „чому?”, в такий спосіб особа шукає причину даної проблеми, старається у певній мірі виправдати себе, знайти корінь проблеми не в собі, а поза собою, в іншій особі. Через запитання „чому?” увага особи у великій мірі зосереджується на собі. Людина неначе старається вирішити проблему власними силами. 

Однак християнин у вирішенні життєвих проблем повинен ставити не тільки запитання „чому?”, а ставити інше важливе запитання: а яке значення має ця подія для мене? Тобто питатися: що Бог хоче цим сказати мені? Чого хоче мене навчити? Коли людина вирішує проблему, шукаючи її значення, тоді увага зосереджується не на самій проблемі, не на собі, а на Бозі. Це допомагає їй знайти Бога в даній ситуації, відчути Божу присутність у своєму житті. А це зроджує в душі переконання, що я не є сам у цій ситуації, а зі мною є Христос, зроджує почуття впевненості, спокою, надії на краще. 

Ісус Христос у своїй відповіді на запитання апостолів, „Хто згрішив: він чи батьки його, що сліпим родився?” (Ів. 9, 2), вказує не на людську, а на Божу причину недуги сліпого від народження, кажучи: „Ні він не згрішив, ні батьки його, але щоб діла Божі виявилися на ньому” (Ів. 9, 3). Брак зору від народження став для сліпого нагодою зустріти і пізнати у своєму житті Месію Христа, Божого Сина та свідчити перед людьми свою віру в Нього, як очікуваного Спасителя світу. 

Пошук причини проблеми є звичайно важливим і потрібним у житті, бо це допомагає нам уникати подібних проблем на майбутнє, стає захистом для людини. Але пошук самої причини дає лише часткове вирішення проблеми. Однак кожна зріла людина з досвіду власного життя знає, що не можливо знайти всі причини життєвих ситуацій чи застрахувати себе на всі випадки життя, все передбачити у житті. Це можливе тільки для Бога: „Для Бога немає нічого неможливого” (Лк. 1, 37). 

Пошук значення тої чи іншої проблеми дає особі повне її вирішення, бо провадить людину до Бога, оживляє її віру у всемогутність Бога, для якого немає нічого неможливого, віру в те, що все, що стається у нашому житті, стається з Божої волі і служить для нашого добра, особливо добра душі, як це сталося у житті сліпонародженого. Недуга тіла стала ліком для його душі, відкрила йому духовні очі, очі віри, допомогла особисто пізнати в особі Христа – Спасителя світу, стати його учнем та відкрито свідчити свою віру в нього. 

Кардинал Нью-Йорка Гейз розказав таку історію зі свого життя, яка сталася у 1938 році. До Католицької Церкви навернувся визначний, але невіруючий чоловік. У ній він знайшов спокій і рівновагу духа. Одна тільки журба пригнічувала його серце. У молодому віці, коли ще був невіруючим, він не дозволив охрестити своїх дітей, і його донечка померла без хрещення. Справа спасіння любої дитини тепер дуже його непокоїла. Зі своїм клопотом він приходив до кардинала. А той постійно поручав йому у цій справі молитися. „Та що тут допоможе молитва, – каже раз батько, – коли вона померла без святого Хрещення”. „Моліться, бо все в Божих руках”, – далі настоював кардинал. „Але чи навіть Господь Бог може тут щось змінити”, – продовжував батько. „У Господа Бога всі справи теперішні, і навіть ваша теперішня молитва була ним колись передбачена, і задля неї ваша дитина може бути спасенна”, – пояснив кардинал. 

Тож батько кожного дня з великою вірою молився за спасіння своєї дитини. І так минув якийсь час. Одного разу він знову прийшов до кардинала, але цим разом був дуже веселий. 

– Що сталося? – запитав кардинал. 

– Господь Бог вислухав мою молитву. Моя дитина в небі. На це маю незаперечний доказ. Ось метрика хрещення моєї дитини. 

– Як це сталося? 

– Я зустрів свою колишню служницю, ревну християнку, яка довгі літа служила в нас. Розповів їй про своє навернення та про тугу за померлою донечкою, а вона виявила мені таємницю, про яку ніхто, крім неї не знав. Одного разу, коли нікого не було вдома, вона потайки занесла дитину до свого пароха, і він її охрестив. Про це вона нікому не казала, бо боялася покарання. 

Оздоровлення Ісусом чоловіка сліпого від народження пригадує нам цю просту і важливу правду, що тільки з Христом і в Христі ми можемо знайти повну і вичерпну відповідь на злободенні питання щоденного життя, відкрити їх глибоке людське і духовне значення для нас. 

Хто у вирі життя шукає не тільки тимчасового спокою, а шукає Бога, той зрозуміє, що нічого у житті немає випадкового чи без сенсу, але все має вартість і значення, бо хто знаходить у вирі життя Бога, той знаходить у Ньому вартість себе, сенс життя, дорогу до справжнього щастя. 

о. Михайло Чижович

Неділя п’ята після Пасхи.

Ів. 4, 5-42 

Якби ти знала дар Божий…

Євангельська розповідь про зустріч Ісуса Христа з жінкою-самарянкою при криниці Якова є настільки багата за змістом, наскільки великою є за обсягом. Щоб охопити всі можливі теми для проповіді, не вистачить пальців обох рук. Але родзинкою сьогоднішньої розповіді є велика кількість діалогів. Бачимо діалог Ісуса та самарянки, Ісуса та учнів, діалог жінки самарянки з мешканцями її рідного міста. Метою кожного діалогу є занурення людини в особу Ісуса, розуміння його слова та насамкінець внутрішня переміна співрозмовника Ісуса. 

Про значення цих діалогів ми дізнаємося зі слів самих мешканців міста, що у розмові з жінкою самарянкою висловили свою віру в Ісуса: „Тепер уже віруємо не через твоє слово, але тому, що самі чули й знаємо, що він справді – Спаситель світу” (Ів. 4, 42).

Особливою перлиною в діалозі Ісуса з самарянкою є ніжний і делікатний тон діалогу, опертий на лагідній і милосердній любові Бога до грішника, яка шанує вільну волю людини, ніколи не чинить тиску чи насилля над нею, не погрожує, не залякує карами. 

Історія навернення жінки-самарянки ще раз показує нам силу і велич Божої любові – лагідної і співчутливої. Немає гріха, з багна, неволі якого не визволила б душу Божа любов, з якого не очистило б її Боже милосердя. Для Бога не страшний жодний, навіть найгірший стан людської душі, який може виправити Божа любов. 

Ісус Христос усією любов’ю своєї душі і лагідним словом ніжно діткнувся душі грішної жінки-самарянки, допоміг їй пізнати правдивого Бога, визволитися з неволі гріха, відчути себе вільною і щасливою. 

У розмові з самарянкою Господь сказав їй: „Якби ти знала дар Божий(тобто велику ласку Божу, яку послав тобі Бог у цій зустрічі) і хто той, що тобі каже: дай мені напитися – то ти попросила б у Нього, і Він дав би тобі води живої” (Ів. 4, 10).

Спаситель називає живою водою своє Божественне вчення. Бо як вода рятує спраглу людину від смерті, так і Його Божественне вчення про Божу любов спасає людину від вічної смерті і веде до вічного блаженного життя. А особливою перлиною Божественного вчення Христа Спасителя є Божа любов, яка відзначається передусім лагідністю і милосердям до кожної людини.

Сьогодні у Євангельському читанні ми чули, як наш Господь у розмові з жінкою-самарянкою простою мовою розкриває нам неймовірні істини: … „Хто нап’ється води, що Я дам йому, не матиме спраги повіки”; „Бог є Дух…” і т.д. Таким способом Господь зламав чимало стереотипів у своїх сучасників щодо ставлення Бога до людини, проте ми навіть не бачимо скільки стереотипів, які є панівними у наш час, Господь продовжує знищувати… Спаситель розмовляє з жінкою-самарянкою, спілкується з тією, з якою правовірні юдеї не спілкувалися, Господь розмовляє з тією, яка „п’ять чоловіків мала”, яку всі сприймали як грішницю, а Господь її не відкинув, виявляючи цим свою Божественну любов і ласку.

Існує особливий різновид пальми, що росте в спекотних пісках пустелі. Вона вбирає в себе вологу з повітря, затримує її в собі і потім у вигляді освіжаючої роси зрошує землю навколо себе. З цієї причини біля такої пальми завжди можна знайти іншу рослинність. Згромадження таких пальм утворює цілий оазис. Незважаючи на те, що небо не дає дощу та річки висихають, ця життєдайна рослина не припиняє свої функції – вбирає вологу з повітря і зрошує вологою ґрунт навколо себе. Це дерево саме живе і творить біля себе життя.

Чимось подібним є правдива християнська душа. Вона з Неба отримує Благодать Божу, нею живиться і від неї черпає сили. Сама живе щасливо і навчає інших людей жити щасливо. Навіть коли така людина живе серед поган і безбожників (на духовній пустелі), то однаково дуже відрізняється від інших. В її душі, в стосунках з людьми завжди панує мир, злагода і любов. Така особа, як правило, виховує дуже добрих дітей, що досягають великих успіхів в суспільстві або у служінні Богові. 

В цей день Свята Мати Церква звертає нашу увагу на те, як ми повинні нести Божу любов та його світлу науку своїм ближнім та цілому світові. У нашому житті нам доводиться спілкуватись із різними людьми, які не завжди поділяють наші думки та погляди. Досить часто буває, що ми не завжди є стримані до тих, хто не знає як наприклад поводитись у храмі чи на богослужіннях. І зовні виглядає так, що ми просто в такий момент не керуємо собою, своїми емоціями, своїми словами та поведінкою. Подивімось як цього вчить нас сам Спаситель у розмові з жінкою самарянкою. 

В якій простоті ми бачимо Богочоловіка, Творця неба і землі, всього видимого і невидимого, Царя ангелів і людей! Ісус, стомлений і виснажений, сів біля криниці Якова і чекав на своїх учнів, що пішли до найближчої місцевості купити якихось харчів. Побачивши жінку, що в той час йшла набрати води, Спаситель глянув на її серце і побачив, що ця самарянка потребує Його допомоги. Тоді Ісус лагідно попросив у неї води, щоби напитись. Здивована просьбою Христа, самарянка напевно не до кінця розуміла, що має на увазі під „живою водою”Христос, коли наголошує про те, що саме Він може цю воду дати їй. Вона чисто по-людськи думала та говорила собі з Ним про воду з криниці.

Вкінці бачимо, що цей лагідний і щирий діалог Христа з самарянкою наповнив її спраглу душу водою віри і Божої любові, допоміг їй пізнати правдивого Бога, привів її до глибокого покаяння і навернення, так, що вона пізніше сама стала проповідницею христової віри, незбагненної Божої любові і милосердя, якої щедро зазнала її спрагла душа.

Хай криниці наших сердець завжди будуть повними живої води Христової правди і любові. І хай Господь допомагає нам щедро ділитися цією правдою і любов’ю з іншими людьми. Амінь.

о. Михайло Чижович

Фотозона біля Храму.

Христос Воскрес.  На території храму святого Спиридона Тримифунтського ,під час Пасхального освячення кулічів ,і іншої поживи , парафіяни могли сфотографуватись на облаштованій фотозоні. Багато мешканців району скористалося цією можливості. Це стало гарною традицією нашої парафії , про котру писали і місцеві ЗМІ. Завдяки нашому старості Кузнецову М. Г. ця інсталяція в вигляді Пасхального куліча була встановленна на території храму. Дякую всім за участь. Христос Воскрес!

Continue reading

Христос Воскрес!!!

Христос Воскрес - ікона воскресіння

Хто побожний і боголюбивий, нехай радіє цим величним і світлим святом. Хто розумний слуга, нехай весело увійде в радість Господа свого. Хто потрудився постом, нехай сьогодні отримає нагороду. Хто від ранньої години став до праці, нехай тепер одержить справедливу заплату. Хто по дев’ятій годині прийшов, нехай дякує Богові і радісно святкує. Хто по дванадцятій годині прибув, нехай не тривожиться, бо йому ні в чому не буде відмовлено. А хто не встиг і на третю годину, нехай приступить без вагання. І хто прибув лише на п’яту годину, нехай не боїться, що запізнився. Бо Владика милосердний. Він приймає останнього, як і першого. Він задовольняє однаково і того, хто спізнився, і того, хто працює від ранку. І останнього він милує, і про першого дбає; і тому щедро дає, і цього обдаровує. І вчинки Він приймає, і наміри вітає; і зроблене шанує, і щирі бажання Він хвалить. Ось тому й увійдіть усі в радість Господа свого; і перші і останні, прийміть однаково нагороду! Багаті і бідні, веселіться разом! Витривалі і недбайливі, вшануйте цей день! Звеселіться сьогодні ті, що постили, і ті, що не постили! Господня трапеза готова – розкошуйте всі! Пасха свята – нехай ніхто не виходить голодним! Усі відживляйтеся святом віри, всі споживайте з багатства Божої доброти! Нехай ніхто не нарікає на вбогість, бо царювання вселюдне настало. Нехай ніхто не засмучується гріхами, бо прощення з гробу всім засіяло. Нехай ніхто не боїться смерті, бо смерть Спасителя нас визволила; знищив її Той, кого вона тримала. Ад полонив Той, хто до аду зійшов; зазнав він смутку, зіткнувшись з Його тілом. Передбачивши це, пророк Ісая голосно кликав: Ад засмутився, стрінувши долі Тебе. Засмутився, бо знищений. Засмутився, бо зневажений. Засмутився, бо смерть на нього прийшла. Засмутився, бо зруйнований. Засмутився, бо зв’язаний. Взяв людину, а на Бога натрапив. Взяв землю, а стрінув небо. Взяв, що бачив, і впав через те, чого не добачив. Де твоє, смерте, жало? Де твоя, аде, перемога? Воскрес Христос – і ти звалений. Воскрес Христос – і попадали демони. Воскрес Христос – і радіють ангели. Воскрес Христос – і життя вільно пливе. Воскрес Христос – і не стало в гробах ні одного мертвого. Бо Христос устав із мертвих, і початок воскресіння настав спочилим. Йому слава і влада на віки віків. Амінь.

Continue reading

Вхід Господній в Ієрусалим.

Вхід Господень у Єрусалим


Сьогодні Церква велично святкує урочистий в’їзд Ісуса Христа до Єрусалиму. Перебування Христа на землі наближається до кінця. Господь завершує Свою земну мандрівку до Єрусалиму – до свого Розп’яття і Воскресіння двома великими подіями: воскресінням Лазаря та тріумфальним в’їздом до Єрусалиму. Ці дві події, свідками яких були великі маси людей, давали ясне і переконливе свідчення про післанництво Ісуса Христа та Його божество – стражданнями і смертю випросити нам прощення гріхів і наново відчинити вхід до раю. 

Continue reading

Хресту Твоєму Поклоняємось.

Ось знаходимося в середині Великого посту. Кожна людина зазвичай дуже ревно розпочинає піст. Перші два тижні ми наполегливо змагаємося зі своїми пристрастями, але коли проминає час, ми знесилюємося. Дещо про такі людські немочі знає і Церква, тому в цю неділю вона ставить нам за взірець Ісуса Христа, Який був розп’ятий на хресті.

У третю неділю посту св. Церква для підкріплення нашого духа каже нам в особливіший спосіб почитати св. Господній Хрест. Звідси й назва цієї неділі – Неділя Хрестопоклонна. Нам пропонується звернути свою увагу не на свій хрест, який несемо щодня, а на хрест, який поніс наш Господь, адже Його зусилля були набагато важчими.

Continue reading

Благовіщення Пресвятої Богородиці.


В сьогоднішній святковий день ми святкуємо величне свято Благовіщення Пресвятої Богородиці. Бо коли приходить весна, природа оживає, пробуджується зі сну до життя. Все навколо наповнюється світлом, красою, радістю пташиного співу. Серед цієї краси природи до нас приходить духовна радість, вістка про близький прихід Месії.

Continue reading

Проповідь в п’яту неділю Великого посту.

проповідь на п'яту неділю посту

Дорогі у Христі брати і сестри, сьогодні, у п’яту неділю Вели­кого посту, Свята Церква нагадує своїм вірним про життя і подвиги преподобної Марії Єгипетської, яка жила в V ст.

Continue reading

Храмове свято 2018 року

25 грудня в парафії св. Спиридона при Гастроинституті НАМН України відбулося храмове свято. Святу Службу Божу очолив єпископ Дніпровський і Криворіжський Симеон в співслужінні духовенства єпархії.

Continue reading